Другий апеляційний адміністративний суд по справі № 645/1095/25 задовольнив апеляційну скаргу, подану адвокатом Керімовим Аліком Заміровичем, скасувавши постанову ТЦК та СП про притягнення клієнта до адміністративної відповідальності.
⚖️ Ще один крок до справедливості разом із АБ «Керімов та партнери»!
📘 Суд встановив, що у справі відсутні належні докази отримання або відмови від отримання повісток, органи ТЦК не перевірили факт належного оповіщення осіб, а у діях клієнтів відсутні ознаки правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП. Крім того, повернення поштового відправлення з відміткою «адресат відсутній» не може вважатися підтвердженням обізнаності про виклик. Сам позивач наголошує на тому, що жодних сповіщень від працівників пошти про необхідність отримання зазначеного листа не отримував. Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обовязку не може свідчити про умисне невиконання такого обовязку.
Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
За відсутності в матеріалах справи належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів, які б підтверджували, що позивача належним чином повідомлено про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 , колегія суддів дійшла висновку, що позивач не може бути притягнутий до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Крім того, колегія суддів зауважує, що дата явки позивача до ТЦК та СП, визначена повісткою (25.11.2024) є відмінною від дати неявки ОСОБА_1 , зазначеною в спірній постанові (20.11.2024).
Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо можливої технічної описки в даті неявки ОСОБА_1 , зазначеної в постанові, оскільки остання впливає на встановлення обставин правопорушення.
💬 Ці рішення — чергове підтвердження сталої судової практики, за якою
⚖️ формальні порушення процедури вручення не можуть бути підставою для притягнення громадян до відповідальності.
📍 Адвокатом Керімовим А.З. неодноразово подавалися подібні скарги, і Другий апеляційний суд послідовно підтримує позицію захисту, визнаючи дії органів ТЦК та СП незаконними.
✅ Завдяки професійній роботі Адвокатського бюро «Керімов та партнери» права клієнтів повністю відновлені, а незаконні рішення державних органів — скасовані.
⚖️ Судова перемога у справі про мобілізаційний облік!
Наш клієнт отримав штраф від територіального центру комплектування та соціальної підтримки за нібито порушення мобілізаційного обліку. Але закон на його боці!
💪 Завдяки професійній позиції адвоката Керімова Аліка Заміровича, Другий апеляційний адміністративний суд у справі № 641/1247/25 скасував постанову про штраф.
📌 Суд чітко визначив: якщо персональні дані вже доступні через електронну взаємодію державних реєстрів, немає підстав для відповідальності (ч.3 ст. 210-1 КУпАП, ч.3 ст.14 Закону №1951-VIII).
📌 Ч.3 ст.14 Закону України №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів»: персональні дані отримуються органами ведення реєстру через електронну взаємодію з іншими державними реєстрами. Посилання відповідача на те, що позивач не уточнив свої персональні дані жодним із визначених законом способів у термін з 19 травня по 16 липня 2024 року, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки визначальним у даному випадку для застосування адміністративної відповідальності до особи є саме неможливість отримання персональних даних особи шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, а також відсутні докази того, що з часу проходження позивачем ВЛК 01.09.2022 з визнанням його обмеженої придатності до військової служби у воєнний час по 16.07.2024 було змінено персональні дані позивача, які відповідно потребували уточнення. Виходячи з приведеного вище, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
✅ Клієнт пройшов медкомісію, його дані внесені до реєстру — а значить, штраф є безпідставним (ст.1, ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч.10 ст.1 Закону №3633-IX).
📌 Висновок: Державні органи зобов’язані діяти відповідно до закону, а громадяни не несуть відповідальності, якщо держава вже має їхні дані – практика судів підтверджує цей принцип.
Протягом чотирьох місяців — з липня по жовтень 2025 року — громадська організація «Спілка ветеранів СОУ»спільно з Адвокатським бюро «Керімов та партнери» за підтримки Фонду Порошенка реалізувала проєкт безоплатної правової допомоги для військовослужбовців, ветеранів, а також родин загиблих і зниклих безвісти захисників України.
28 жовтня 2025 року відбулася презентація результатів ініціативи за участі команди Фонду Порошенка на чолі з Мариною Порошенко.
У межах проєкту надано 216 юридичних консультацій, з яких 86 — офлайн в офісі ГО «Спілка ветеранів СОУ» та 130 — онлайн, що дозволило охопити ветеранів і членів їхніх родин з різних областей України.
Фахівці надали допомогу в оскарженні рішень ВЛК та ЕКОПФО, забезпеченні виплат і компенсацій, а також розробили алгоритми дій для родин загиблих і зниклих безвісти.
Проєкт продемонстрував, що співпраця громадських ініціатив і професійних юристів є потужним інструментом захисту прав захисників України.
Щиро дякуємо Фонду Порошенка за підтримку, довіру та можливість реалізовувати такі важливі ініціативи.
Умовний строк для Захисника там, замість виправдувального вироку. Чому це важливо для військових !!!
Судова практика. Наша справа.
ч. 4 ст. 402 КК України (невиконання наказу в умовах воєнного стану).
У кримінальному провадженні щодо військовослужбовця за ч. 4 ст. 402 КК України (невиконання наказу в умовах воєнного стану) суд визнав особу винною й призначив 1 рік позбавлення волі з випробуванням (іспитовий строк — 1 рік). При цьому в суді командир та допитаний свідок побратим прямо підтвердив незаконність наказу. Прокурор просив 5 років ув’язнення.
Позиція захисту та захисника чітка: за відсутності законного наказу відсутня об’єктивна сторона складу злочину за ст. 402 КК — і має бути виправдувальний вирок.
Що таке «законний наказ» і чому це критично
Ст. 402 КК України передбачає відповідальність лише за невиконання наказу, відданого у встановленому порядку. Наказ має бути виданий уповноваженою особою, у межах повноважень, відповідати статутам і закону, бути конкретним і виконуваним.
Ст. 60 Конституції України: ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні накази/розпорядження.
Ст. 41 КК України про виконання наказу: незаконний наказ не створює обов’язку виконання, а його виконання не звільняє виконавця від відповідальності. Зворотний бік цієї норми: невиконання незаконного наказу не утворює злочину за ст. 402.
Інакше кажучи: якщо наказ незаконний, «ґрунт» для інкримінації за ст. 402 зникає. Це питання не «пом’якшення», а наявності/відсутності складу.
Чому ми наполягали на виправданні нашого Захисника:
1. Встановлена незаконність наказу. У суді це підтвердив сам командир який віддавав наказ, пояснюючи зобов’язанням його зачитати наказ від вищого командування, але командиром повідомлено про не можливість виконання такого наказу.
2. Стандарти доказування. За ст. 17 КПК і ст. 62 Конституції винуватість має бути доведена поза розумним сумнівом. Коли «ядро» обвинувачення — законність наказу — зруйноване свідченням командира, виникає щонайменше розумний сумнів, який має тлумачитися на користь обвинуваченого.
3. Системність правового підходу. Кримінальне право — про чіткі елементи складу злочину, а не про «дисципліну взагалі». Якщо обов’язок виконання наказу юридично не виник, немає і протиправності «невиконання».
Що вирішив суд і чому це проблема на думку захисників.
Суд, визнавши порушення під час зачитування Наказу, однак залишив обвинувальний вирок, призначивши умовне покарання. Такий підхід підміняє питання складу злочину питанням «міри покарання». Але там, де немає складу, має бути виправдання, а не «м’якший вирок».
Чому ми поважаємо рішення клієнта
Військовий — доброволець, який пішов захищати країну. Він не став боротися проти системи й погодився на умовний строк, щоб поставити крапку у власній майже дворічній історії, так як бажав й надалі виконувати свої обов’язки, в тій військовій частині де буде приносити користь під час захисту держави, доки ми доводили не винуватість змінилося командування, яке прийняло назад на службу і ставлення до військового змінилося, також військовий здивований рішенням суду мав інакше уявлення щодо вироку і більше не мав бажання в подальшому приймати участі у судових засіданнях, так як боляче на все це дивитися зі сторони, коли по справі докази одні, а рішення : «і нашим, і вашим». Ми поважаємо це рішення Захисника в якійсь частині з ним погоджуємося, але проти волі Клієнта, захист не може діяти. Внесена застава повернута в повному обсязі родині Захисника. Водночас як юристи фіксуємо принциповий момент: суд фактично встановив незаконність наказу, а отже, виконувати його не було обов’язку.
Для військових і їхніх родин: це не про заклик «не виконувати накази». Це про те, що законні накази — обов’язкові, а незаконні — не можуть бути підставою для кримінальної відповідальності за ст. 402 КК. Розмежування — питання права, фактів і доказів у конкретній справі.
Захист у справі здійснювали військові адвокати: Керімов Алік Замірович та Ісмаілов Руслан Грамуддінович.
Отримали рішення про звільнення військовослужбовця з військової служби у зв’язку з закінченням строку служби у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану
До АБ “Керімов та партнери” звернувся військовослужбовець, який перебуває на військовій службі за контрактом, укладеного під час дії воєнного стану, срок якого спливає в листопаді 2025 року із запитом: Чи можливо звільнитися з військової служби?
Здійснивши аналіз ЗУ “Про військовий обовʼязок і військову службу” прийнято рішення подавати рапорт на звільнення з військової служби на підставі пункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”.
Військовою частино розглянуто рапорт та прийнято рішення про звільнення з військової служби Клієнта після закінчення строку дії контракту.
З 1 лютого 2025 року в Україні набувають чинності важливі зміни в законодавстві, що стосуються військовослужбовців, які зникли безвісти за особливих обставин. Ці нововведення регламентують права родин зниклих військових, порядок отримання грошового забезпечення та інші соціальні гарантії.
Адвокат Алік Керімов та фахівці адвокатського бюро “Керімов та партнери” проведуть детальний розбір ключових аспектів цих змін, нададуть практичні поради щодо юридичних процедур та розглянуть судову практику у справах про зниклих безвісти військовослужбовців.
Цей семінар стане корисним для родин зниклих безвісти військових, які шукають відповіді на складні юридичні питання, а також для правозахисників, що працюють у сфері соціальної підтримки військовослужбовців.
Порядок виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовців в період дії воєнного стану: Чим врегульовано? Які підстави для виплати? Хто може отримати допомогу? Строк звернення. Хто з родичів не має права на ОГД? Порядок оформлення ОГД. Судова практика.
Оформлення виплат сім’ям загиблих військовослужбовців
Як вже зазначав на минулому семінарі з цієї теми цє є сумна й болюча тема, однак реалії життя вимагають знання цього питання: як оформити виплати за загиблого військовослужбовця.
Одноразова грошова допомога (далі – ОГД) призначається та виплачується у разі загибелі військовослужбовця Збройних Сил України під час дії воєнного стану, а також смерті осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого на військовій службі в Збройних Силах України у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
За загальною нормою – у разі: загибелі (смерті) – одноразова грошова допомога виплачується рівними частками всім особами, які мають право на її призначення та отримання, після їх особистої заяви чи заяви їх законних представників.
На початку повномасштабного в цю категорію внесені зміни 19.03.2022 року та зазначили наступне коло осіб.
Стаття 16-1. Особи, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги
1. У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім’ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов’язаного або резервіста.
2. Члени сім’ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов’язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці – відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Стаття 16-1. Особи, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги
1. У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім’ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов’язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім пункту 3 розділу I цього Закону, який набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та застосовується з 24 лютого 2022 року.
2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Та наразі дану статтю внесені останні зміни якою розширено коло осіб зміни набули чинності з 29.03.2024:
“Стаття 16-1. Особи, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги
1. У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
2. За наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, на користь яких складено таке особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках.
Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.
3. У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 4 цієї статті, у рівних частках.
4. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:
діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;
вдова (вдівець);
батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);
внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);
жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім’єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;
утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”;
Строк звернення:
Особи, які мають право на отримання ОГД, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання ОГД визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.
Відповідно до ч.8 статті 16-3Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»:назва статті: Призначення і виплата одноразової грошової допомоги – 8. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права».
Розмір грошової допомоги.
Сім’ям загиблих осіб, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів. Спочатку виплачується 1/5 від призначеної суми – 3 000 000 гривень, а далі 4/5 щомісячно, частками впродовж 40 наступних місяців по 300 000 гривень щомісячно.
Пункт 1.5. У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання ОГД, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на ОГД. Відмова засвідчується відповідно до Закону України «Про нотаріат» або міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Особам, які мають право на ОГД, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.1.6. Якщо після призначення та виплати ОГД у повному розмірі, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги між особами, які мають на неї право, вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
Кілька ремарок щодо отримувачів такої виплати:
«один із подружжя, який не одружився вдруге» – саме на момент смерті військовослужбовця, документи на виплату та призначення виплати відбулося за час, коли особа вдруге не одружилася; якщо виплату призначили, але не виплатили і в цей час людина одружилась – вона не втрачатиме призначену їй виплату;
«діти, які не досягли повноліття», навіть за умови, що інший з подружжя одружився ще раз;
«утриманці загиблого (померлого)» це ті, хто має право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Якщо ви маєте офіційні документи, підтверджуючі ваш статус батьківства, подружжя, свідоцтва про народження дитини – то питань не виникне. Але спірні питання зазвичай виникають тоді, коли відносини не врегульовані за законом.
Тож, розглянемо два моменти – «цивільний шлюб», «незареєстрована дитина», «дитина, народжена після смерті військовослужбовця».
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України, сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.
Згідно з абз. 2 резолютивної частини рішення Конституційного суду України № 5-рп/99 від 03.06.1999 року (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім’ї»), до кола членів сім’ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони належать його (її) дружина (чоловік), їхні діти і батьки. Щодо них ознака (вимога) ведення спільного господарства з суб’єктом права на пільги в оплаті користування житлом і комунальними послугами застосовується лише у передбачених законом випадках.
Житлове законодавство також широко використовує поняття «член сім’ї». Так, ст. 64 Житлового кодексу України до членів сім’ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім’ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Окрім кодифікованих нормативно-правових актів, законодавець застосовує поняття «член сім’ї» і в інших правових документах, де висловлені різні підходи до його розуміння:
Члени сім’ї – це особи, які перебувають у шлюбі; проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою; їхні діти; особи, які перебувають під опікою чи піклуванням; є родичами прямої або непрямої лінії споріднення за умови спільного проживання (Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» від 15 листопада 2001 року).
Члени сім’ї – це особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, в тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі ( Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 7 квітня 2011 року).
Отже, член сім’ї (у сімейно-правовому аспекті) – це особа, яка має тісний правовий зв’язок із сім’єю, що ґрунтується на шлюбі, спорідненні, усиновленні, інших формах влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, характеризується спільністю життя та інтересів, наявністю взаємних прав і обов’язків, передбачених сімейним законодавством.
Цивільні шлюбні відносини надавали право на виплату ОГД (одноразову грошову допомогу), але… Є одне але.Можливість беззаперечного подання документів на допомогу (виплату)до 29 липня 2022 року і після.
Справа № 240/5809/18 (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №456/1258/17. Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від зазначеної правової позиції).
Зазначено про необхідність встановлення саме двох обставин:
Пункт. 30 рішення У цій справі суди встановили, що:
а) позивач та загиблий ОСОБА_2 проживали разом;
б) позивач та загиблий ОСОБА_2 вели спільний побут та мали взаємні права та обов`язки.
В подальшому цю категорію повернули і наразі цивільні дружини також мають право на ОГД, але позиція департаменту, що ті які попали в період внесення змін до вступу в силу змін 29.03.2024 право на ОГД не мають і треба довести саме факт перебування на утриманні.
Рекомендую не забувати про ВАРХОВЕНСТВО ПРАВА.
Після того, як Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазнав змін в частині тих, хто має право на компенсаційні виплати, порушені норми ст. 22 Конституції України:
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Тому я як адвокат обґрунтовано вважаю, що вільне особисте тлумачення норм закону, яке б звужувало чиїсь права взагалі недопустимо ніким.
Документи які необхідно подати для отримання ОГД:
Копія паспорта заявника;
Копія РНОКПП;
Довідка про відкриття банківського рахунку;
Копія свідоцтва про смерть __________ (ПІБ загиблого);
Копія документа, що підтверджує родинні відносини (свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження, рішення про встановлення опіки, піклування, рішення суду, що підтверджує факт перебування на утриманні загиблого тощо).
Довідка про не судимість, яку можна скачати з порталу Дія.
Від Військової частини:
1) витяг з наказу про виключення загиблого військовослужбовця який проходив військову службу військовій частині зі списків особового складу у зв’язку зі загибеллю (смертю);
2) висновок (довідку) про обставини загибелі чи смерті внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час проходження служби при виконанні службових обов’язків (обов’язків військової служби);
3) постанови військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв’язку смерті;
4) акт розслідування щодо обставин загибелі, смерті;
5) грошовий атестат та довідку про розмір грошового забезпечення;
6) довідку про проходження військової служби.
7) витяг з особової справи загиблого військовослужбовця, який проходив військову службу військовій частині про склад сім’ї військовослужбовця, військовозобов’язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
8) Довідка про безпосередню участь у бойових.
Рекомендую подавати копії в двох примірниках на другому обов’язково отримати відмітку про прийняття, заяву представники ТЦК вимагають подавати особисто і звертатися можна у найближчий для Вас ТЦК та СП, або направляти поштовою кореспонденцією з описом вкладення прописавши кожний документ розбірливо, потім відслідковувати на сайті УКРПОШТИ інформацію щодо отримання документів адресатом.
Департамент соцзабезпечення МО України – Спецкомісія там приймає відповідне рішення задовольнити вашу заяву чи відмовити за певних підстав, або трапляються випадки на направлення документів на доопрацювання (строк розгляду документів від 3 до 8 місяців), як правило треб відраховувати 6місяців від дати направлення документів на Департамент обласним ТЦК та СП .
Якщо Департамент з якихось причин поверне документи на доопрацювання, то рахують строк 6 місяців по новому.
Ремарка: відмова – будь-яка – повинна бути обґрунтована, з посиланням на норму закону і роз’яснена по тексту, тобто зрозумілою вам. Якщо ж рішення позитивне – то його затверджує Міністр оборони України і ви отримаєте вказану суму виплат через рахунки обласних ТЦК на відкриті вами ваші рахунки у банку для таких виплат.
Судова практика по ОГД ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД справа № 440/3321/23
ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області , в якому просила:
– визнати протиправним та скасувати висновок Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 09.02.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги в разі загибелі поліцейського під час дії воєнного стану щодо інспектора-снайпера взводу №2 роти №1 БПСПОП «Полтава» ГУНП в Полтавській області лейтенанта поліції ОСОБА_2 ;
– зобов`язати Головне управління Національної поліції Полтавській області призначити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 в разі загибелі поліцейського під час дії воєнного стану, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач порушив права позивача на отримання пропорційної частки одноразової грошової допомоги в результаті загибелі її сина-поліцейського під час дії воєнного стану, передбаченої пунктом 2 постанови КМУ № 168. ОСОБА_1 вважає, що відповідач неправильно та помилково кваліфікує загибель ОСОБА_2 як таку, що сталася в період проходження ним служби під час виконання службових обов`язків, оскільки ОСОБА_2 загинув не просто при виконанні службових обов`язків, а здійснюючи заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф проти України, посилення охорони об`єктів критичної інфраструктури.
Виходячи з системного аналізу положень Закону № 580-VIII, Постанови №168 та Порядку № 376, Верховним Судом у постанові від 29.03.2024 справі № 440/3321/24 сформульовано такий правовий висновок:
обставинами, що вказують на виникнення права у членів сім`ї загиблого поліцейського на одноразову грошову допомогу, у розмірі встановленому пунктом 2 Постанови № 168, є:
-настання загибелі поліцейського в період воєнного стану;
-загибель поліцейського настала під час захисту Батьківщини, безпосередньої його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (функціональна ознака);
-загибель поліцейського настала під час його перебування безпосередньо в районах здійснення вказаних заходів (виконанні дій), зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора (перелік не вичерпний) (територіальна ознака).
При цьому, виходячи зі змісту Постанови № 168 слід розмежовувати поняття в районах їх ведення (здійснення), яке, з одного боку, використовується у юридичній конструкції з такими функціональними ознаками, як під час захисту Батьківщини, безпосередньої його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії взаємозв`язку з вказаних заходів (виконанні дій), з іншого боку поєднується в рівній мірі з кожною окремою такою ознакою формуючи самостійний достатній елемент, який може слугувати критерієм визначення обставини настання загибелі поліцейського, наприклад, в районі здійснення заходів з відсічі і стримування збройної агресії, та поняття в районах проведення воєнних (бойових) дій, яке використовується у законодавстві лише в другому реченні пункту 1 Постанови № 168 у поєднанні з такими функціональними ознаками, як безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, вказуючи цим на те, що кожна з функціональних умов для відповідної категорії осіб має здійснюватися виключно в районі саме проведення воєнних (бойових) дій, а не в районі здійснення відповідного заходу;
загибель поліцейського настала у період здійснення зазначених заходів. Тобто ця обставина є доповнювальною й водночас єднальною попередніх двох, вказуючи, з одного боку, на часовий проміжок одночасності виконання функції (заходу, дій) й перебування в місці такого виконання, з іншого на нерозривність зв`язку функціональної й територіальної ознак у часовому вимірі.
При цьому вказані обставини за їх видами мають становити обов`язкову сукупність у варіативному вигляді відповідного їх підвиду.
для встановлення наявності підстав виникнення у членів сім`ї загиблого поліцейського права на одноразову грошову допомогу, у розмірі, встановленому пунктом 2 Постанови № 168, в кожному конкретному випадку потребують з`ясування перераховані вище обставини, зокрема конкретизація й належність здійснюваних поліцейським в момент настання його загибелі дій до: а) захисту Батьківщини; б) бойових дій; в) заходів національної безпеки і оборони; г) відсічі і стримування збройної агресії, а також встановленню й перевірці місця (району) й часу (періоду) вчинюваних дій.
Велика шана суддям які стають на сторону членів сімей загиблих (померлих) поліцейських та пожежників.
Успадкування прав на отримання ОГД після смерті члена сімї загиблого.
Стаття 1227 ЦК України: Право на одержання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві
1. Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім’ї, а у разі їх відсутності – входять до складу спадщини.
Ця стаття дозволяє членам сім’ї або спадкоємцям отримати матеріальні виплати, які вже стали майновим правом спадкодавця
Ключовий момент: Якщо ці суми були нараховані, але не виплачені, вони передаються:
– Насамперед членам сім’ї (поза спадковою процедурою).
– Якщо членів сім’ї немає — вони стають частиною загальної спадщини і переходять до спадкоємців за законом чи заповітом.
В силу статті 1219 ЦК України: Права та обов’язки особи, які не входять до складу спадщини:
1. Не входять до складу спадщини права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, зокрема:
1) особисті немайнові права;
2) право на участь у товариствах та право членства в об’єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;
3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;
4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;
5) права та обов’язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Ключовий момент: Ці права та обов’язки припиняються з моменту смерті особи і не можуть бути передані іншим.
Як зрозуміти взаємозв’язок цих статей
– Стаття 1219 встановлює, що права, нерозривно пов’язані з особою, не переходять у спадщину. Наприклад, якщо пенсія або допомога мала виплачуватися спадкодавцю в майбутньому, ці права припиняються після його смерті.
– Стаття 1227, однак, робить виняток для грошових сум, які були вже нараховані, але не виплачені спадкодавцю за життя. Вони можуть передаватися членам сім’ї або спадкоємцям.
Приклад для кращого розуміння
– Спадкодавець мав право на пенсію. Якщо ця пенсія вже була нарахована, але не виплачена до його смерті — вона передається членам сім’ї (ст. 1227).
– Якщо спадкодавець мав право на майбутні виплати пенсії або допомоги, які ще не були нараховані, це право припиняється зі смертю особи (ст. 1219).
Висновок
стаття 1219 встановлює загальні межі спадкових прав, виключаючи особисті права чи ті, що нерозривно пов’язані з особою.
стаття 1227 є уточненням і дозволяє спадкувати певні матеріальні права, якщо вони вже були юридично оформлені (нараховані) до моменту смерті спадкодавця.
Визначення права на ОГД:
– ОГД є соціальною виплатою, яка підпадає під загальну категорію майнових прав. Якщо вона була призначена (нарахована) матері, але не виплачена до її смерті, право на отримання цієї суми переходить до спадкоємців матері згідно зі статтею 1227 ЦКУ.
– Якщо рішення про виплату ОГД ще не було ухвалене, це створює юридичну невизначеність, оскільки без такого рішення право не вважається нарахованим, і спадкування може бути ускладнене.
2. Спадкування прав на компенсацію:
– Згідно зі статтею 1230 ЦКУ, право на отримання компенсації (наприклад, ОГД), яке могло б належати спадкодавцю за життя, переходить до спадкоємців, якщо воно передбачене законом і було сформоване до моменту смерті.
3. Проблема затримки в ухваленні рішень:
– Якщо мати помирає до затвердження рішення про виплату ОГД, це ускладнює спадкування, оскільки ОГД формально ще не стала майновим правом, яке можна успадкувати.
– У таких випадках потрібно ініціювати подальші юридичні дії, наприклад, на виключно мою позицію і думку, повторююсь моя як адвоката позиція, не всі можуть з нею погоджуватись і мають на це право, вимагати завершення процедури призначення ОГД через суд або оскаржувати бездіяльність ТЦК чи відмову Департаменту.
Тобто якщо мати встигла подати документи, а рішення Міноборони (або іншого компетентного органу) про виплату ОГД було ухвалене до її смерті. У такому разі ці кошти стають майновим правом, яке успадковується відповідно до статті 1227 ЦКУ.
Якщо рішення не було ухвалене до моменту смерті, дочка може оскаржувати це питання в судовому порядку, посилаючись на те, що ОГД є компенсаційним правом і має бути передане спадкоємцям згідно зі статтею 1230 ЦКУ.
ОГД є формою компенсаційної виплати (соціальної допомоги), передбаченої спеціальними законами (наприклад, Законом “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”
Якщо право на виплату ОГД не було оформлене, тоді спадкоємцям доведеться оскаржувати відмову в судовому порядку, і частина 4 статті 1230 може використовуватися як додатковий аргумент. У таких справах важливо доводити, що ОГД є компенсаційним правом, яке не повинно припинятися через смерть спадкодавця.
Які виплати передбачені на сьогоднішній день відповідно до вимог законодавства:
СМЕРТЬ НЕ НА ПОЛІ БОЮ – ЩО ТРЕБА ЗНАТИ РІДНИМ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ
У ході фіксації факту смерті військовослужбовця найважливішим є встановлення зв’язку із виконанням обов’язків військової служби.
Відтак, загибель може бути пов’язана з:
захистом Батьківщини;
виконанням обов’язків військової служби;
проходженням військової служби.
Від визначеного формулювання залежить не лише посмертний статус бійця, а і обсяг пільг та виплат для родини загиблого військового.
1.Загибель під час безпосереднього бойового зіткнення – це загибель пов’язана із захистом Батьківщини, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів.
2. Загибелі (смерті) солдата, який загинув (помер), перебуваючи на території військової частини, при виконанні розпоряджень командира, у службовому відряджені тощо, це смерть, пов’язана із обов’язків військової служби або внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням ним обов’язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби.
Відповідно до абзац 1, п. а), ч.1, статті 16-2 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»: 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, – у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов’язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону (загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов’язків військової служби або внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням ним обов’язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби)
3. Солдат, який помер за межами військової частини, в позаробочий час та за відсутності ознак виконання розпоряджень командира, це смерть, пов’язана із проходженням військової служби.
Відповідно до абзац 2, п. а), ч.1, стаття 16-2 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»: розмір одноразової грошової допомоги: 1. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, – у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов’язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону (смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов’язаних з проходженням військової служби;).
Важливо! Ознаки виконання обов’язків військової служби порівняно з проходженням військової служби мають незначні розбіжності, а результати навпаки – суттєво відрізняються.
Члени сім’ї загиблого військовослужбовця мають право ознайомитись із результатами діяльності комісій, отримати документацію (в томі числі і дистанційно), затребувати докази і оскаржити службові висновки.
Важливо розуміти, що, на жаль, трапляються випадки коли практично встановлюються неправильні службові висновки, результати яких призводять в подальшому встановлення менших виплат сім’ям загиблих воїнів, а тому контролювати правильність висновків та формулювань мають особисто заявники полеглого бійця.
