Захист репутації в інтернеті: спростування і видалення наклепу

Про вас написали те, чого не було: відгук-«замовлення» на маркетплейсі, анонімний пост у телеграм-каналі, стаття на сайті, який ви вперше бачите. Публікація вже в пошуковій видачі, її читають клієнти, партнери й роботодавці, а автор ховається за псевдонімом або взагалі не підписався. Ми ведемо такі справи в Харкові та дистанційно: розбираємо текст, фіксуємо зміст сторінки у формі, яку сприймає суд, з’ясовуємо, хто відповідає за публікацію, і вимагаємо спростування, видалення матеріалу та відшкодування моральної шкоди.

Правова основа — статті 297 і 299 Цивільного кодексу України, які закріплюють право на повагу до гідності та честі й право на недоторканність ділової репутації, та стаття 277, що дає право на відповідь і на спростування недостовірної інформації. Ключова межа проходить між фактичним твердженням і оціночним судженням: за статтею 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень, і спростуванню такі судження не підлягають. Спростувати можна лише те, що подано як факт і що піддається перевірці на відповідність дійсності. Тому робота починається не з позову, а з розбору тексту по реченнях.

Чим ми допоможемо

• Розберемо публікацію і відділимо фактичні твердження, які підлягають спростуванню, від критики, оцінок, гіпербол і сатири — та скажемо прямо, чи є взагалі предмет для позову.
• Організуємо фіксацію змісту сторінки: експертний висновок Центру компетенції адресного простору мережі Інтернет, акредитованого Українським мережевим інформаційним центром, огляд ресурсу адвокатом із відеозаписом, збереження копій через архівні сервіси, за потреби — комп’ютерно-технічну експертизу. Технічну частину виконує фахівець з інформаційних технологій, з яким ми працюємо в парі.
• Подамо до суду заяву про забезпечення доказів, якщо є ризик, що матеріал видалять або тихо відредагують раніше, ніж справу почнуть розглядати.
• Перевіримо, кого можна встановити як відповідальних: перевіримо публічні реєстри доменних імен і дані про хостинг, визначимо власника веб-сайту, а щодо анонімного автора заявимо клопотання про витребування відомостей у реєстратора домену, постачальника послуг хостингу та власника ресурсу.
• Підготуємо і надішлемо досудову вимогу власнику веб-сайту та постачальнику послуг хостингу — про видалення матеріалу і оприлюднення спростування.
• Скористаємося правом на відповідь, якщо матеріал вийшов у зареєстрованому онлайн-медіа: Закон України «Про медіа» передбачає для цього окрему процедуру зі своїми строками, і пропустити їх легко.
• Складемо позов про визнання інформації недостовірною, її спростування у той самий спосіб, у який вона була поширена, та про відшкодування моральної шкоди — і представлятимемо вас у суді.
• Звернемося до суду із заявою про встановлення факту недостовірності інформації та її спростування в порядку окремого провадження, якщо особа, яка поширила відомості, достовірно невідома.
• Супроводжуватимемо виконання рішення: домагатимемося фактичного видалення публікації, контролюватимемо форму й місце спростування, відстежуватимемо перепублікації на інших ресурсах.

Кому це підходить

• Підприємцям, чиї картки на маркетплейсах, у картах і на агрегаторах відгуків раптово заповнилися однотипним негативом.
• Лікарям, юристам, викладачам, майстрам і власникам практик, для яких репутація прямо визначає потік клієнтів.
• Керівникам компаній, про яких вийшов матеріал із твердженнями про шахрайство, привласнення коштів або вчинення злочину.
• Людям, про яких анонімно написали в телеграм-каналі, у групі житлового комплексу чи в соцмережі, і допис розійшовся репостами.
• Військовослужбовцям, ветеранам і їхнім родинам, про яких поширили недостовірні відомості щодо обставин служби, поранення чи виплат.
• Тим, чиї фотографії або деталі приватного життя виклали в мережу разом із принизливими коментарями.
• Учасникам конфліктів, де колишній партнер, співвласник або звільнений працівник публічно поширює викривлену версію подій.
• Компаніям, яким потрібна твереза оцінка перспектив до звернення до суду — чи є в тексті хоч щось, що взагалі підлягає спростуванню.

Як ми працюємо

1. Розбір публікації та оцінка перспектив. Виділяємо конкретні висловлювання, подані як факти, і відокремлюємо їх від оцінок. Одразу пояснюємо, що доводити недостовірність доведеться вам як позивачу: презумпції, за якою негативна інформація вважалася недостовірною, доки поширювач не доведе протилежне, у Цивільному кодексі немає з 2014 року.
2. Фіксація доказів. Поки матеріал доступний, зберігаємо його так, щоб він мав вагу в суді: експертний висновок Центру компетенції, огляд сторінки з відеозаписом дій, копії з архівних сервісів, метадані. Роздрукований скріншот суди сприймають слабко, тому ним ми не обмежуємося.
3. Встановлення відповідальних осіб. Перевіряємо реєстри доменних імен і відомості про хостинг, визначаємо власника веб-сайту, готуємо клопотання про витребування даних про автора публікації.
4. Досудова вимога. Надсилаємо власнику ресурсу та постачальнику послуг хостингу вимогу зняти матеріал і опублікувати спростування. Частина конфліктів завершується саме тут — без суду й розголосу.
5. Судовий розгляд. Готуємо позов або заяву в порядку окремого провадження, обґрунтовуємо недостовірність відомостей і шкоду, представляємо ваші інтереси в суді першої інстанції та в апеляції.
6. Виконання рішення. Стежимо, щоб публікацію справді видалили, а спростування розмістили тим самим способом і на тому самому місці; за потреби ініціюємо примусове виконання.

Часті питання

Чим фактичне твердження відрізняється від оціночного судження?

Фактичне твердження можна перевірити на відповідність дійсності: «привласнив гроші клієнтів», «має судимість», «продає підробки». Оціночне судження — це критика, оцінка дій, гіпербола, алегорія, сатира; за Законом України «Про інформацію» за оціночні судження не притягують до відповідальності, і спростуванню вони не підлягають. Верховний Суд виходить із того, що коли за змістом і характером висловлювання містить фактичні дані, воно не є оціночним судженням, навіть якщо подане у формі «на мою думку». Окремо стоїть брутальна, принизлива форма висловлювання думки — вона може бути підставою для вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Хто відповідач, якщо відгук анонімний?

Належними відповідачами є автор матеріалу і власник веб-сайту, а якщо автора встановити не вдалося — власник ресурсу, який створив технологічну можливість поширення. Законодавство виходить із того, що власником веб-сайту, доки не доведено інше, вважається реєстрант відповідного доменного імені та (або) отримувач послуг хостингу. Коли поширювач достовірно невідомий, залишається шлях окремого провадження — заява про встановлення факту недостовірності інформації та її спростування. Якщо домен і хостинг обслуговуються за кордоном, дані реєстранта часто знеособлені, і стратегію ми будуємо саме навколо цього варіанта та вимог до майданчика.

Чи достатньо скріншота як доказу?

Ні, самої роздруківки зазвичай замало: процесуальний закон вимагає подавати електронні докази в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, а звичайний скріншот легко заперечити посиланням на монтаж. Тому ми поєднуємо кілька способів фіксації — експертний висновок Центру компетенції адресного простору мережі Інтернет, огляд сторінки адвокатом із відеозаписом усього процесу, збережені копії з архівних сервісів, довідки та журнали з’єднань від провайдера, за потреби комп’ютерно-технічну експертизу.

Чи є за наклеп кримінальна відповідальність?

В Україні наклеп декриміналізовано з ухваленням Кримінального кодексу 2001 року, тому такі спори розглядають у порядку цивільного судочинства. Суміжні дії — наприклад, завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину або незаконне поширення відомостей про приватне життя — мають окремі склади в кримінальному законі. Чи є підстави для такої оцінки у вашій ситуації, ми перевіряємо окремо і не змішуємо з цивільним позовом.

Чи можна стягнути моральну шкоду?

Цивільний кодекс дає право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням особистих немайнових прав, і цю вимогу заявляють поряд зі спростуванням. Розмір визначає суд, зважаючи на характер відомостей, обсяг поширення, тривалість доступу до публікації та наслідки для вас. Ми обґрунтовуємо суму доказами — зниженням кількості звернень, розірваними договорами, медичними документами, — але наперед жодної цифри не називаємо: це компетенція суду.

Що робити, якщо негативні відгуки замовив конкурент?

Крім цивільного позову, тут може працювати законодавство про захист від недобросовісної конкуренції: поширення неправдивих або неточних відомостей, здатних завдати шкоди діловій репутації суб’єкта господарювання, розглядається як дискредитація, і заява подається до Антимонопольного комітету України. Ми оцінимо, який шлях у вашому випадку перспективніший і чи доцільно рухатися обома одночасно.

Скільки часу займає така справа?

Досудовий етап — фіксація доказів, встановлення власника сайту, вимога про видалення — найшвидший, і саме на ньому завершується частина конфліктів. Судовий розгляд залежить від навантаження суду, поведінки відповідача, наявності апеляції та того, чи перебуває власник ресурсу за межами України. Чесних універсальних строків тут не існує, але після ознайомлення з матеріалами ми покажемо етапи і те, що реально впливає на тривалість.

Публікація в мережі не зникає сама, а кожен день у пошуковій видачі — це втрачені клієнти й пояснення, яких ви не мали б давати. Що раніше зафіксовано зміст сторінки, то більше у вас варіантів: доказ, зібраний до того, як матеріал приберуть чи перепишуть, працює і через рік. Адвокатське бюро «Керімов і партнери» у Харкові веде справи про захист честі, гідності та ділової репутації — від розбору тексту й технічної фіксації до вимоги про спростування, видалення матеріалу та відшкодування моральної шкоди. Працюємо з клієнтами з Харкова, Харківської області та по всій Україні, зокрема дистанційно.