Дружина загиблого військовослужбовця оскаржила відмову Міністерства оборони України в одноразовій грошовій допомозі. 8 серпня 2025 року суд першої інстанції відмовив у позові, а 13 квітня 2026 року апеляційний суд залишив це рішення без змін. Справу № 520/13701/25 в інтересах родини веде Адвокатське бюро «Керімов та партнери».
Це друга частина історії. Про саму ДТП, висновок ВЛК та причини відмови Міноборони ми розповіли в першій статті серії. Тепер — про те, чому після двох судових інстанцій спір не завершився.
Що саме оскаржувала родина
Комісія Міноборони 26 січня 2024 року відмовила дружині загиблого у призначенні виплати. Відомство вважало, що дорожньо-транспортна пригода стала наслідком порушення військовослужбовцем Правил дорожнього руху, і застосувало обмеження, передбачене статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Водночас 12-та Регіональна військово-лікарська комісія встановила зв’язок травми та причини смерті із захистом Батьківщини. Військовослужбовець повертався до місця розташування частини на виконання наказу командира. Для родини це були важливі обставини, але сам висновок ВЛК не усунув спору про застосування законного винятку з права на допомогу.
Позиція родини стосувалася не заперечення факту ДТП. Вона поставила питання, чи можна вважати доведеними адміністративне правопорушення та вину загиблого на підставі матеріалів службового розслідування, автотехнічної експертизи й закритого кримінального провадження, якщо окремого адміністративного провадження щодо нього не було.
Рішення суду першої інстанції
8 серпня 2025 року Харківський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову. Отже, оскаржена відмова Міноборони не була скасована на цьому етапі.
У справі оцінювалися документи про обставини аварії. Автотехнічний експерт дійшов висновку про невідповідність дій водія пункту 12.1 Правил дорожнього руху, яка з технічного погляду перебувала у причинному зв’язку з ДТП. Кримінальне провадження закрили через відсутність складу кримінального правопорушення; це, однак, саме по собі не вирішувало питання адміністративної відповідальності.
Відсутність постанови у справі про адміністративне правопорушення не стала для суду першої інстанції достатньою підставою для задоволення позову. Такий результат відповідав підходу, який на той час уже простежувався в практиці Верховного Суду: фактичні обставини події могли оцінюватися й за іншими доказами.
Що вирішив апеляційний суд
13 квітня 2026 року Другий апеляційний адміністративний суд залишив рішення першої інстанції без змін. Відтак після апеляційного перегляду вимога родини про скасування відмови у виплаті залишилася незадоволеною.
Це не означало, що спір щодо правової оцінки ДТП було вичерпано. Адвокатське бюро «Керімов та партнери» продовжило захист інтересів родини в касаційному порядку, де вирішальним стало питання про межу між технічним висновком експерта та юридично встановленою виною особи.
Чому справа дійшла до касації
Адміністративне правопорушення за статтею 9 КУпАП передбачає винну дію або бездіяльність. Тому висновок про технічну невідповідність дій водія Правилам дорожнього руху не тотожний висновку про всі елементи складу правопорушення. Саме на цьому розмежуванні бюро будувало правову позицію родини.
У матеріалах закритого кримінального провадження поведінку водія, зокрема, описано словами «ймовірно заснув». Слово «ймовірно» позначає припущення. Коли наслідком оцінки таких матеріалів є відмова сім’ї у соціальній виплаті, важливо з’ясувати, що встановлено достовірно, а що залишається версією.
Водночас відсутність адміністративної постанови сама по собі не дає автоматичної відповіді на спір. На момент апеляційного рішення існувала практика Верховного Суду, за якою факт правопорушення померлої особи міг оцінюватися на підставі інших доказів. У касації постало питання не тільки про конкретну відмову Міноборони, а й про правильність цього правового підходу.
Наступний етап — розгляд у Верховному Суді. Про його процесуальне рішення та поточний стан справи читайте в матеріалі бюро щодо справи № 520/13701/25. Остаточного рішення судової палати по суті спору на дату підготовки цієї статті немає.