Чи може Міністерство оборони України відмовити родині загиблого військовослужбовця в одноразовій грошовій допомозі, якщо його вина у вчиненні адміністративного правопорушення не була встановлена у передбаченому законом порядку?
Це питання стало центральним у справі № 520/13701/25, яку супроводжує Адвокатське бюро «Керімов та партнери».
8 вересня 2026 року колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не погодилася з раніше сформованим підходом у подібних спорах та передала справу на розгляд судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав.
Остаточного рішення щодо виплати суд ще не ухвалив. Однак передача справи до палати стала важливим процесуальним результатом, оскільки Верховний Суд має вирішити питання про можливий відступ від попередньої судової практики.
Обставини справи
Військовослужбовець загинув 8 січня 2023 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Військово-лікарська комісія встановила, що отримана ним травма та причина смерті пов’язані із захистом Батьківщини. На момент ДТП військовослужбовець повертався до місця розташування військової частини на виконання наказу командира.
Дружина загиблого звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги. Проте комісія Міністерства оборони України відмовила у виплаті.
Підставою для відмови став висновок про те, що ДТП нібито була спричинена порушенням військовослужбовцем Правил дорожнього руху. Міноборони розцінило це як вчинення адміністративного правопорушення та застосувало обмеження, передбачене статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Водночас у передбаченому КУпАП порядку вина військовослужбовця в адміністративному правопорушенні встановлена не була.
На чому ґрунтувалася відмова Міноборони
Рішення про відмову в одноразовій грошовій допомозі ґрунтувалося, зокрема, на:
- акті службового розслідування;
- постанові про закриття кримінального провадження;
- висновку автотехнічної експертизи;
- матеріалах щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди.
За висновком експертизи, у діях водія вбачалася невідповідність вимогам пункту 12.1 Правил дорожнього руху, яка з технічної точки зору перебувала у причинному зв’язку з ДТП.
У матеріалах справи також зазначалося, що військовослужбовець перебував у стані постійної втоми та під час керування автомобілем «ймовірно заснув».
Саме слово «ймовірно» має принципове значення. Воно вказує на припущення, а не на достовірно встановлений факт.
Попри це, припущення щодо поведінки загиблого фактично стало підставою для висновку про вчинення адміністративного правопорушення та відмови його родині у соціальній виплаті.
Порушення ПДР не завжди означає встановлене адміністративне правопорушення
Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням є протиправна та винна дія або бездіяльність.
Отже, для встановлення адміністративного правопорушення недостатньо лише визначити технічну причину ДТП або невідповідність дій водія певному пункту Правил дорожнього руху.
Необхідно встановити:
- подію адміністративного правопорушення;
- вину конкретної особи;
- усі елементи складу правопорушення;
- наявність або відсутність обставин, які виключають відповідальність;
- допустимість і достатність доказів.
Акт службового розслідування, висновок експерта або матеріали кримінального провадження можуть містити відомості про обставини ДТП. Проте вони самі по собі не є рішенням компетентного органу, яким встановлено адміністративну вину особи.
Технічна оцінка дій водія та юридичне встановлення адміністративного правопорушення — це різні правові питання.
Адміністративного провадження щодо військовослужбовця не було
За життя військовослужбовець не був притягнутий до адміністративної відповідальності у зв’язку з цією ДТП.
Після його смерті розпочати таке провадження неможливо. Пункт 9 частини першої статті 247 КУпАП передбачає, що провадження не може бути розпочато, а розпочате провадження підлягає закриттю у разі смерті особи, щодо якої воно здійснюється.
Відповідно, військовослужбовець був позбавлений можливості:
- надати пояснення щодо обставин ДТП;
- заперечити висновки службового розслідування;
- подати власні докази;
- послатися на свідків;
- поставити питання експерту;
- повідомити про обставини, які могли виключати його відповідальність.
Позиція сторони захисту полягає в тому, що вину померлої особи не можна встановлювати постфактум у спорі про соціальну виплату, якщо вона не була належним чином доведена у передбаченому законом провадженні.
Кримінальне провадження було закрите
Кримінальне провадження за фактом ДТП закрили на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України — у зв’язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Закриття кримінального провадження не означає автоматичної відсутності адміністративного правопорушення, оскільки це різні види юридичної відповідальності.
Однак матеріали закритого кримінального провадження також не можуть автоматично підмінити адміністративне провадження та перетворитися на рішення про встановлення адміністративної вини.
Висновки про фактичні або технічні обставини ДТП ще не означають, що особу юридично визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення.
Суди першої та апеляційної інстанцій підтримали відмову
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 8 серпня 2025 року відмовив у задоволенні позову.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 13 квітня 2026 року залишив рішення без змін.
Суди виходили з підходу, який уже застосовувався Верховним Судом: відсутність постанови про притягнення померлої особи до адміністративної відповідальності не завжди виключає можливість встановити факт правопорушення на підставі інших доказів.
Такий підхід містився, зокрема, у рішеннях Верховного Суду:
- від 6 квітня 2021 року у справі № 120/4628/18-а;
- від 13 травня 2026 року у справі № 580/7601/24;
- від 25 серпня 2026 року у справі № 120/16733/24.
Тому в касаційній інстанції необхідно було поставити під сумнів не лише конкретну відмову Міністерства оборони, а й правовий підхід, який раніше використовувався в аналогічних спорах.
Позиція Адвокатського бюро «Керімов та партнери»
Касаційна позиція не обмежувалася формальним аргументом про відсутність постанови щодо адміністративного правопорушення.
Ключове питання полягало у тому, чи може держава для позбавлення родини соціальної гарантії фактично визнати померлу людину винною, якщо:
- її вина не була встановлена у передбаченому КУпАП порядку;
- вона не мала можливості реалізувати право на захист;
- кримінальне провадження закрите через відсутність складу кримінального правопорушення;
- висновок щодо однієї з ключових обставин сформульований як припущення;
- ВЛК встановила зв’язок травми та смерті із захистом Батьківщини;
- військовослужбовець повертався до частини на виконання наказу командира.
Якщо держава застосовує виняток, який позбавляє сім’ю права на одноразову грошову допомогу, підстави для такого винятку повинні бути належним чином встановлені та доведені.
Припущення не повинно автоматично перетворюватися на юридично встановлену вину.
Що вирішив Верховний Суд 8 вересня 2026 року
Верховний Суд ще не ухвалив остаточного рішення щодо законності відмови та права родини на виплату.
Натомість колегія суддів проаналізувала попередню практику і прямо зазначила, що не погоджується з раніше сформованими правовими висновками Верховного Суду в подібних спорах.
Суд звернув увагу на:
- необхідність встановлення всіх елементів адміністративного правопорушення;
- обов’язковість доведення вини конкретної особи;
- процесуальні гарантії особи, яку звинувачують у правопорушенні;
- принцип презумпції невинуватості;
- практику Європейського суду з прав людини;
- припустимість використання припущень як підстави для відмови у соціальній виплаті;
- конкретні обставини загибелі військовослужбовця.
За результатами розгляду колегія передала справу № 520/13701/25 до судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Мета передачі — вирішити питання про можливий відступ від попередніх висновків Верховного Суду.
Чому справа важлива для інших родин загиблих військовослужбовців
Відмова у виплаті сім’ї загиблого військовослужбовця може ґрунтуватися на різних документах: матеріалах службового розслідування, висновках експертів, постановах у кримінальному провадженні або відомостях про порушення Правил дорожнього руху.
Проте кожен такий документ необхідно оцінювати з огляду на те, що саме він підтверджує.
Матеріали про обставини ДТП не завжди доводять вину особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Особливо якщо адміністративне провадження не проводилося, а сама людина через смерть не могла надати пояснення або скористатися правом на захист.
Якщо судова палата підтримає позицію колегії та відступить від попередньої практики, це може змінити стандарт доказування у спорах щодо одноразової грошової допомоги родинам загиблих військовослужбовців.
Водночас справа не означає, що будь-яка загибель військовослужбовця внаслідок ДТП автоматично надає родині право на виплату. Кожна ситуація потребує окремого аналізу обставин, документів і причинного зв’язку загибелі з проходженням військової служби.
Коли відмову у виплаті варто перевірити
Родині варто звернутися за правовим аналізом, якщо:
- Міноборони або інший уповноважений орган відмовив в одноразовій грошовій допомозі;
- відмова ґрунтується переважно на акті службового розслідування або експертизі;
- постанови про притягнення військовослужбовця до адміністративної відповідальності немає;
- у документах використовуються формулювання «ймовірно», «можливо» або інші припущення;
- кримінальне провадження було закрите;
- висновок ВЛК підтверджує зв’язок смерті із захистом Батьківщини або проходженням військової служби;
- орган не врахував усі документи та обставини загибелі.
Сама наявність рішення про відмову не означає, що воно є законним. Проте перспективи оскарження можна визначити лише після аналізу повного комплекту документів.
Правнича допомога родинам загиблих військовослужбовців
Адвокатське бюро «Керімов та партнери» надає правничу допомогу у спорах щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей.
Ми аналізуємо підстави відмови, матеріали службового розслідування, висновки ВЛК та експертів, документи військової частини, матеріали кримінального й адміністративного провадження та актуальну судову практику.
Докладніше про порядок оформлення та оскарження відмови читайте на сторінці послуги одноразова допомога родині у зв’язку із загибеллю 15 000 000 грн.
Якщо вашій родині відмовили у виплаті, надішліть нам рішення про відмову та наявні документи. Ми оцінимо правові підстави такого рішення і визначимо можливий порядок його оскарження.
Справа: № 520/13701/25
Касаційне провадження: № К/990/21802/26
Верховний Суд: ухвала від 8 вересня 2026 року
Статус: справу передано на розгляд судової палати; остаточне рішення по суті спору ще не ухвалене.
Родині загиблого військовослужбовця відмовили у виплаті?
Перевіримо законність відмови, зберемо необхідні документи та супроводимо оформлення або оскарження одноразової грошової допомоги.