За наявності спору кредитор і бюро повинні підтвердити належну письмову згоду на передачу відомостей до кредитної історії. Покладати на позичальника доказування того, що згоди не було, неправильно. Йдеться про постанову Верховного Суду від 26.08.2026 у справі №526/1291/24, включену до огляду, оприлюдненого 28 вересня.
Що розглядав суд
Суд розглядав правомірність відомостей про кредитні зобов’язання. Важливим стало питання, хто володіє документом про згоду та має його надати. Заперечення людини щодо передачі даних не можна відхиляти лише через відсутність у неї доказу негативного факту.
Чому це має значення
Підписаний договір, окрема згода або належно оформлене електронне волевиявлення потребують дослідження за правилами відповідного правовідношення. Згадка про обробку даних у типовому документі не усуває перевірки її змісту, форми й належності конкретній особі.
Цей висновок не скасовує автоматично кредитного договору та не підтверджує відсутності боргу. Спір щодо передачі даних і спір щодо виникнення зобов’язання можуть мати різні підстави, докази та належні вимоги.
Що перевірити у своїй ситуації
Отримайте звіт із точним записом, визначте кредитора і бюро. Запросіть документи, на яких ґрунтується передача відомостей, і збережіть відповіді. У вимозі зазначте конкретний запис, дату та причину заперечення; надалі зіставте відповідь із редакцією профільного закону.
Оцінити документи та належний спосіб захисту допомагає Виправлення кредитної історії.
Джерела: ЄДРСР: повний текст постанови; Верховний Суд: офіційне повідомлення.