Припинення військової служби до дня судового розгляду саме по собі не є додатковою умовою, яка виключає застосування частини п'ятої статті 401 Кримінального кодексу. Такий висновок Верховний Суд навів у практиці за серпень 2026 року, яку опублікував 24 вересня. Він не означає автоматичного звільнення кожної людини, обвинуваченої у військовому правопорушенні.
Що сказав Верховний Суд
У повідомленні про огляд практики суд зазначив: на момент ухвалення рішення особа не обов'язково має залишатися військовослужбовцем, якщо відповідна кримінально-правова норма не встановлює такої вимоги. Додавати до закону умову лише через його військову тематику суд не може.
Це відповідає загальному принципу: звільнення від кримінальної відповідальності оцінюють за передбаченими законом підставами й доведеними обставинами. Чи існують ці підстави у конкретному провадженні, треба встановлювати окремо.
Що перевірити захисту
Важливі стаття обвинувачення, редакція закону на відповідну дату, фактична історія служби та документи, якими сторона обґрунтовує звільнення від відповідальності. Потрібно також розрізняти припинення служби, повернення до виконання обов'язків і процесуальні рішення в кримінальній справі.
Якщо провадження пов'язане із самовільним залишенням частини, адвокат має зіставити ці факти з конкретним механізмом захисту у справі про СЗЧ. Посилання лише на огляд без повного тексту постанови й документів клієнта буде недостатнім.
Чого висновок не змінює
Позиція стосується одного юридичного питання — статусу особи на день судового рішення. Інші умови частини п'ятої статті 401 КК продовжують діяти. Джерело: огляд Касаційного кримінального суду, оприлюднений 24 вересня 2026 року; перед поданням клопотання слід перевірити повний текст відповідної постанови.