Умовний рядок для Захисника там замість виправдувального вироку. Чому це важливо для військових!
Суднова практика. Наше праворуч.
ч. 4 ст. 402 УК України (невиконання наказу в умовах воєнного стану).
У кримінальному провадженні щодо військовослужбовця за ч. 4 ст. 402 УК України (невиконання наказу в умовах воєнного стану) суд признав особу винною та назначив 1 рік позбавлення волі з випробуванням (іспитовий рядків — 1 рік). При цьому в суді командир та допитань свідок побратим прямо підтвердив незаконність наказу. Прокурор просив 5 років ув'язнення.
Позиція захисту та захисника чітка: за відсутності законного наказу відсутня об'єктивна сторона складу злочину за ст. 402 КК - і має бути виправдувальний вирок.
Що таке «законний наказ» і чому це критично
Ст. 402 УК України передбачає відповідальність лише за невиконання наказу, відданого в установленому порядку. Наказ має бути виданий уповноваженою особою, в межах повноважень, відповідати статутам та закону, бути конкретним та виконуваним.
Ст. 60 Конституції України: ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні накази/розпорядження.
Ст. 41 КК України про виконання наказу: незаконний наказ не створює обов'язку виконання, а його виконання не звільняє виконавця від відповідальності. Зворотний бік цієї норми: невиконання незаконного наказу не утворює злочину за ст. 402.
Інакше кажучи: якщо наказ є незаконним, «ґрунт» для інкримінації за ст. 402 зникає. Це питання не «м'якшення», а наявності/відсутності складу.
Чому ми наполягали на виправданні нашого Захисника:
1. Встановлено незаконність наказу. У суді це підтвердив сам командир, який віддавав наказ, пояснюючи зобов'язанням його зачитати наказ від вищого командування, але командиром повідомлено про не можливість виконання такого наказу.
2. Стандарти доказування. За ст. 17 КПК та ст. 62 Конституції винуватість має бути доведена поза розумним сумнівом. Коли «ядро» обвинувачення — законність наказу — зруйноване свідченням командира, виникає щонайменше розумний сумнів, який має тлумачитися на користь обвинуваченого.
3. Системність правового підходу. Кримінальне право — про чіткі елементи складу злочину, а не про дисципліну взагалі. Якщо обов'язок виконання наказу юридично не виник, немає і протиправності невиконання.
Що вирішив суд і чому це проблема на думку захисників.
Суд, визнавши порушення під час зачитування Наказом, однак залишивши обвинувачувальний вирок, назначивши умовне наказання. Такий підхід підміняє питання складу злочину питанням «міри наказання». Але там, де немає складу, має бути виправдання, а не м'який вирок.
Чому ми поважаємо рішення клієнта
Військовий – доброволець, який пішов захищати країну. Він не став боротися проти системи і погодився на умовний рядок, щоб поставити крапку у власній майже дворічній історії, бо бажав і надалі виконувати свої обов'язки, в тій військовій частині де буде приносити користь під час захисту держави, доки ми доводили не винуватість змінилося командування, яке прийняло назад на службу і ставлення до військового уявлення щодо вироку і більше не мав бажання в подальшому приймати участь у судових засіданнях, оскільки боляче на все це дивитися зі сторони, коли по справі докази одні, а рішення: «і нашим, і вашим». Ми поважаємо це рішення Захисника в якійсь частині з ним погоджуємось, але проти волі Клієнта, захист не може діяти. Внесену заставу повернуто в повному обсязі батьківщині Захисника. Водночас як юристи фіксуємо принциповий момент: суд фактично встановив незаконність наказу, а отже, виконувати його не було обов'язку.
Для військових та їхніх батьків: це не про заклик «не виконувати накази». Це про те, що законні накази — обов'язкові, а незаконні — не можуть бути підставою для кримінальної відповідальності за ст. 402 КК. Розмежування — питання права, фактів та доказів у конкретній справі.
Захист у справі здійснювали військові адвокати: Керімов Алік Замірович та Ісмаїлов Руслан Грамуддінович.
Посилання на реєстр: справи № 638/13618/24